Запаморочення через пристрасть
"Пристрасть" Анні Ерно - зразок сучасної французької жіночої прози. Їй притаманні всі основні характеристики жанру: інтуїтивне, власне жіноче, сприйняття свого "я" у "чоловічому" світі; нове бачення, модернова експерементальність, так звана незавершеність.
У книзі - абсолютно жіночий світ, жіночі почуття, жіночий біль, жіноче безумство.
Героїня прагне, сумує, шукає насолод і порпається у власних спогадах, які стосуються однієї єдиної теми - постаті її коханця. Для неї її жорстокий, з нотками мазохізму, уявний світ - найкраща втеча від світу реальнішого. А шрами на її душі, коли вона їх торкається і пестить, уміють перетворюватися на еротичну зону. І вона цим забавляється.
Книга псевдоавтобіографічна - а це ще одна характерна риса французького жіночого письма ХХ століття. Авторка за стилем і способом думок чимось нагадує українську Забужко, тільки вона більш витонченіша і її менше хвилюють якісь національні ознаки. Єдине, що її турбує в георгафічно-культурному аспекті, так це те, що її коханець зі східної країни (у нього зелені очі й світле волосся, і в його країні вічні морози, а ще героїня читає "Анну Кареніну", бо цікавиться літературою краю, звідки він родом - усе говорить про те, що цей чоловік - росіянин). Героїня визнає, що їй байдуже до всього, що його не стосується. Вона береже, як зіницю ока, пропалене кавником п"ятно на килимі - бо це нещастя трапилося, коли ВІН був у неї. Вона їде до іншої країни, щоби послати ЙОМУ поштову листівку. Він її так і не отримує, але це її вже не цікавить. Її цікавить навіть не стільки об"єкт обожнювання, як її власна ейфорія, її власне шаленство.
Щоразу вона купує новий одяг, коли він має прийти. І не миє склянку, з якої він пив. І не прибирає квартиру після безладу, який він залишив. Бо вона живе ним. У неї, до речі, навіть немає імені, а від його залишилася лише перша буква - "А"...
Мова твору плутана, авторка зупиняється на деталях, а потім різко переходить до узагальнень; проте також вона дуже витончена й легка. Текст нагадує тонке бежеве мереживо на дерев"яному столику в їдальні. Кожна закохана жінка впізнає себе на якомусь етапі своєї власної пристрасті - і це її зближує з героїнею. Переклад також соковитий і ніжний, тому твір читається легко. Якщо не вважати того непомітного флеру божевільної втоми, яка залишається в серці, як тільки закриваєш книгу.